Ксенія Собчак як новий "троянський кінь"
Автор Без Табу відповідає на питання — навіщо олігарх Віктор Пінчук запросив до Києва «хорошу росіянку» Ксенію Собчак.
В житті все частіше трапляються історії без жодного більш-менш позитивного персонажа, за якими до певного часу цікаво спостерігати під попкорн. Цікавість викликає винятково бажання дійових осіб здаватися або не тими, ким вони є, або кращими, ніж їх вважають. Щоправда, рано чи пізно подібні шоу набридають, і тоді сценаристам доводиться робити небанальні ходи. Причому небанальні геть не в позитивному сенсі. Черговий пафосний захід під егідою зятя Кучми олігарха Віктора Пінчука можна вважати яскравим прикладом.
На перший погляд, комусь справді може здатися, що запрошення Ксенії Собчак для виступу на форумі «Ялтинська європейська стратегія» (організаторам подобається, коли захід цей називають YES) було зроблено винятково для привертання уваги. Нічого розумного донька колишнього мера Санкт-Петербургу сказати не зможе за визначенням. Але присутність колишньої ведучої недолугого шоу «Дом-2» серед політичних важковаговиків і популістів-початківців для декого матиме вибуховий ефект. Однак на це варто дивитися геть під іншим кутом.
Почнімо з того, що сам Пінчук не припиняє самостверджуватися на політичній ниві за рахунок Росії. Точніше кажучи, так здається самому олігарху, а насправді РФ вже не перше десятиліття не надто тонко використовує його у власних хитросплетіннях. В Україні мільярдер досі сприймається винятково як зять Кучми, такий собі Джаред Кушнер від української партійної номенклатури. На Заході – як колекціонер шедеврів мистецтва, якому іноді кортить перебільшити свій вплив на історичну батьківщину. Ось тільки публікація замовлених Кремлем маніфестів про необхідність замирення із Росією в американській пресі з цуцика вовка не зробить, радше навпаки.
Спроба подати Собчак як палку ліберальну опозиціонерку теж видається винятково сміховинною. І зовсім не через те, що в тоталітарній державі, де владний курс незалежно від політичного ладу востаннє мінявся ще до відкриття Колумбом Америки, поняття «опозиція» не те що первинний зміст втратило, а перетворилося на евфемізм. Просто записувати до числа незгодних із Путіним доньку його колишнього шефа та представницю ближнього кола свити несерйозно. Це все одно, що станом на 2018 рік вважати яскравою представницею української опозиції Ірину Луценко – аналогія нехай і недосконала, та пояснює чимало.
Найважливішим є інший нюанс: гостю із Залісся запросили на другий і останній день форуму, хедлайнером якого буде Володимир Гройсман. Колишній директор Вінницького ринку, що безпідставно вважає себе видатним політиком (от знайшов Пінчук споріднену душу так знайшов, просто в яблучко влучив), і голова уряду за сумісництвом вирішив використати YES задля власної розкрутки. Говорити він буде довго, красиво і переважно про перспективи подальших економічних реформ в Україні, а численні гості ставитимуть за можливістю незручні питання. Принаймні, так заявлено у програмі.
Якщо ви досі не відчуваєте підступу, то, схоже, погано знаєтеся на українській політиці. З точки зору публічних виступів Гройсман чимось схожий на мера Детройту з фільму «Робокоп 2»: забагато пафосних слів, відсутність реального впливу на ситуацію, та невміння зупинитися у потрібний момент, коли «Остапа понесло». За таких умов завдання розмазати прем’єр-міністра заради картинки для московської пропаганди та втіхи так званого «протестного електорату» перестає бути складним. Пік цинізму – ймовірне використання в якості заздалегідь підготованого опонента та критика «світської левиці» з РФ. Цей план хтось міг би назвати геніальним, якби він не був частиною чергової кремлівської атаки на Україну.
Втім, навіть без можливих нападок на голову уряду присутність Собчак є недоречною. Бо в такому разі єдиною причиною її візиту буде чергове обговорення долі «нової Росії», теми, яка нам за визначенням не має бути цікавою. Біда, однак, полягає в тому, що і емісари псевдоліберальних сил, і численні «політичні емігранти» планують будівництво не в межах РФ, а від Чопу до Волчанська. Хіба за чотири з лишком роки російської агресії ми ще не зрозуміли, що подібні дискусії по суті є елементом гібридної війни та втручанням у наші справи?
До того ж, час проведення форуму співпадає із річницею зникнення та загибелі Георгія Гонгадзе. Цікаво, чи нагадає хтось про цю сумну дату Пінчуку в контексті того, що фактичним замовником вбивства журналіста є його тесть? Той самий, який десь у Південній Кореї вже доношував би десяту тюремну робу, незважаючи на статус екс-президента країни, а в Україні досі є поважною політичною фігурою і членом тристоронньої контактної групи. Дивно якось виходить, погодьтеся: Кучма нібито боронить наші інтереси під час перемовин у Мінську, а його родич продовжує волокти до наших країв різноманітну московську заразу. Чи ніхто насправді нікого не боронить, а наступника Кравчука та попередника Ющенка так само долучили до «процесу замирення» на вимогу Кремля, як і Медведчука?
Єдине, що подиву не викликає взагалі – підтримка олігархом Юлії Тимошенко. Поки що непряма, але вже очевидна. В іншому випадку одному з фаворитів президентських перегонів згідно з результатами соцопитувань майданчик для виступу не надавали б. Хороше питання тільки, до чого тут Вакарчук з Гриценком, яким теж нададуть можливість похизуватися красномовністю.
І загадка наостанок: чи не означає запрошення Гройсмана на YES перетворення Пінчука на генерального спонсора його передвиборчої кампанії?
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець
Оставьте комментарий